CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
2 Цар. 12
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

2-я книга Царств

Глава 12

1 И послал7971 Господь3068 Нафана5416 к Давиду,1732 и тот пришел935 к нему и сказал559 ему: в одном259 городе5892 были два8147 человека,582 один259 богатый,6223 а другой259 бедный;7326

2 у богатого6223 было очень3966 много7235 мелкого6629 и крупного1241 скота,1241

3 а у бедного7326 ничего, кроме одной259 овечки,3535 которую он купил7069 маленькую6996 и выкормил,2421 и она выросла1431 у него вместе3162 с детьми1121 его; от хлеба6595 его она ела,398 и из его чаши3563 пила,8354 и на груди2436 у него спала,7901 и была для него, как дочь;1323

4 и пришел935 к богатому6223 человеку376 странник,1982 и тот пожалел2550 взять3947 из своих овец6629 или волов,1241 чтобы приготовить6213 обед для странника,732 который пришел935 к нему, а взял3947 овечку3535 бедняка73267326 и приготовил6213 ее для человека,376 который пришел к нему.

5 Сильно3966 разгневался2734639 Давид1732 на этого человека376 и сказал559 Нафану:5416 жив2416 Господь!3068 достоин1121 смерти4194 человек,376 сделавший6213 это;

6 и за овечку3535 он должен заплатить7999 вчетверо,706 за то, что6118 он сделал6213 это, и за то, что не имел2550 сострадания.2550

7 И сказал559 Нафан5416 Давиду:1732 ты — тот человек.376 Так говорит559 Господь3068 Бог430 Израилев:3478 Я помазал4886 тебя в царя4428 над Израилем3478 и Я избавил5337 тебя от руки3027 Саула,7586

8 и дал5414 тебе дом1004 господина113 твоего и жен802 господина113 твоего на лоно2436 твое, и дал5414 тебе дом1004 Израилев3478 и Иудин,3063 и, если этого для тебя мало,4592 прибавил3254 бы тебе еще больше;

9 зачем же ты пренебрег959 слово1697 Господа,3068 сделав6213 злое7451 пред очами5869 Его? Урию223 Хеттеянина2850 ты поразил5221 мечом;2719 жену802 его взял3947 себе в жену,802 а его ты убил2026 мечом2719 Аммонитян;11215983

10 итак не отступит5493 меч2719 от дома1004 твоего во5704 веки,5769 за то, что6118 ты пренебрег959 Меня и взял3947 жену802 Урии223 Хеттеянина,2850 чтоб она была тебе женою.802

11 Так говорит559 Господь:3068 вот, Я воздвигну6965 на тебя зло7451 из дома1004 твоего, и возьму3947 жен802 твоих пред глазами5869 твоими, и отдам5414 ближнему7453 твоему, и будет7901 он спать7901 с женами802 твоими пред5869 этим солнцем;8121

12 ты сделал6213 тайно,5643 а Я сделаю6213 это пред всем Израилем3478 и пред солнцем.8121

13 И сказал559 Давид1732 Нафану:5416 согрешил2398 я пред Господом.3068 И сказал559 Нафан5416 Давиду:1732 и Господь3068 снял5674 с тебя грех2403 твой; ты не умрешь;4191

14 но657 как ты этим делом1697 подал5006 повод5006 врагам341 Господа3068 хулить5006 Его, то умрет4191 родившийся3209 у тебя сын.1121

15 И пошел3212 Нафан5416 в дом1004 свой. И поразил5062 Господь3068 дитя,3206 которое родила3205 жена802 Урии223 Давиду,1732 и оно заболело.605

16 И молился1245 Давид1732 Богу430 о младенце,5288 и постился66846685 Давид,1732 и, уединившись провел3885 ночь,3885 лежа7901 на земле.776

17 И вошли6965 к нему старейшины2205 дома1004 его, чтобы поднять6965 его с земли;776 но он не хотел,14 и не ел1262 с ними хлеба.3899

18 На седьмой7637 день3117 дитя3206 умерло,4191 и слуги5650 Давидовы1732 боялись3372 донести5046 ему, что умер4191 младенец;3206 ибо, говорили559 они, когда дитя3206 было еще живо,2416 и мы уговаривали1696 его, и он не слушал8085 голоса6963 нашего, как же мы скажем559 ему: «умерло4191 дитя»?3206 Он сделает6213 что-нибудь худое.7451

19 И увидел7200 Давид,1732 что слуги5650 его перешептываются3907 между собою, и понял995 Давид,1732 что дитя3206 умерло,4191 и спросил559 Давид1732 слуг5650 своих: умерло4191 дитя?3206 И сказали:559 умерло.4191

20 Тогда Давид1732 встал6965 с земли776 и умылся,7364 и помазался,5480 и переменил2498 одежды8071 свои, и пошел935 в дом1004 Господень,3068 и молился.7812 Возвратившись935 домой,1004 потребовал,7592 чтобы подали7760 ему хлеба,3899 и он ел.398

21 И сказали559 ему слуги5650 его: что значит, что ты так поступаешь:6213 когда дитя3206 было еще живо,2416 ты постился6684 и плакал;1058 а когда дитя3206 умерло,4191 ты встал6965 и ел398 хлеб?3899

22 И сказал559 Давид: доколе дитя3206 было живо,2416 я постился6684 и плакал,1058 ибо думал:559 кто знает,3045 не помилует26032603 ли меня Господь,3068 и дитя3206 останется живо?2416

23 А теперь оно умерло;4191 зачем же мне поститься?6684 Разве я могу3201 возвратить7725 его? Я пойду1980 к нему, а оно не возвратится7725 ко мне.

24 И утешил5162 Давид1732 Вирсавию,1339 жену802 свою, и вошел935 к ней и спал7901 с нею; и она родила3205 сына,1121 и нарекла7121 ему имя:8034 Соломон.8010 И Господь3068 возлюбил157 его

25 и послал7971 пророка5030 Нафана,5416 и он нарек7121 ему имя:8034 Иедидиа3041 по слову Господа.3068

26 Иоав3097 воевал3898 против Раввы7237 Аммонитской11215983 и взял3920 почти царственный4410 город.5892

27 И послал7971 Иоав3097 к Давиду1732 сказать559 ему: я нападал3898 на Равву7237 и овладел3920 водою4325 города;5892

28 теперь собери622 остальной3499 народ5971 и подступи2583 к городу5892 и возьми3920 его; ибо, если я возьму3920 его, то мое имя8034 будет7121 наречено7121 ему.

29 И собрал622 Давид1732 весь народ5971 и пошел3212 к Равве,7237 и воевал3898 против нее и взял3920 ее.

30 И взял3947 Давид венец5850 царя4428 их с головы7218 его, — а в нем было золота2091 талант3603 и драгоценный3368 камень,68 — и возложил его Давид1732 на свою голову,7218 и добычи7998 из города5892 вынес3318 очень3966 много.7235

31 А народ,5971 бывший в нем, он вывел3318 и положил7760 их под пилы,4050 под железные1270 молотилки,2757 под железные1270 топоры,4037 и бросил5674 их в обжигательные4404 печи.4404 Так он поступил6213 со всеми городами5892 Аммонитскими.11215983 И возвратился7725 после того Давид1732 и весь народ5971 в Иерусалим.3389

2-а Самуїлова

Розділ 12

1 І послав Господь Ната́на до Давида, а він прийшов до нього та й сказав йому: „Два чолові́ки були́ в одно́му місті, — один замо́жний, а один убогий.

2 У замо́жного було дуже багато худоби дрібно́ї та худоби великої.

3 А вбогий нічого не мав, окрім однієї мало́ї овечки, яку він набув та утри́мував при житті. І росла вона з ним та з синами його ра́зом, — із кавалка хліба його їла й з келіха його пила́, та на лоні його лежала, і була́ йому як дочка́.

4 І прийшов до багатого чоловіка подоро́жній, та той жалував узяти з худоби своєї дрібно́ї чи з худоби своєї великої, щоб споряди́ти їжу для подоро́жнього, що до нього прийшов, — і він узяв овечку того вбогого чоловіка, і споряди́в її для чоловіка, що до нього прийшов“.

5 І сильно запала́в Давидів гнів на того чоловіка, і він сказав до Ната́на: „Як живий Господь, — вартий смерти той чоловік, що чинить таке́.

6 А овечку він опла́тить чотирикро́тно, за те, що зробив таку річ, і за те, що не змилосе́рдився“.

7 І сказав Ната́н до Давида: „Ти́ той чоловік! Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я пома́зав тебе над Ізраїлем, і Я спас тебе з Сау́лової руки.

8 І дав тобі дім твого пана, та жіно́к пана твого на лоно твоє, і дав тобі дім Ізраїля та Юди, а якщо цього мало, то додам тобі ще цього та того.

9 І чому ти знева́жив Господнє слово, і вчинив це зло в оча́х Його? Хіттеянина Урію вбив ти мече́м, а його дружи́ну взяв собі за жінку. А його вбив мечем Аммонових синів.

10 А тепер не відсту́пить меч від твого дому аж навіки за те, що знева́жив ти Мене́, і взяв дружи́ну хіттеяника Урії, щоб була тобі за жінку.

11 Так сказав Господь: Ось Я наведу́ на тебе зло з твого дому, і заберу́ жінок твоїх на оча́х твоїх, і дам ближньому твоєму, а він покладе́ться з жінка́ми твоїми при світлі цього сонця.

12 Хоч ти вчинив потає́мно, а Я зроблю́ цю річ перед усім Ізраїлем та перед сонцем“.

13 І сказав Давид до Ната́на: „Згрішив я перед Господом!“ А Ната́н сказав до Давида: „І Господь зняв твій гріх, — не помреш!

14 Та що ти спонука́в знева́ження Господа цією річчю, то син твій, наро́джений тобі, конче помре“.

15 І пішов Ната́н до свого дому, а Господь ура́зив дитя, що Давидові породи́ла Урієва жінка, і воно захво́ріло.

16 А Давид молив Бога за дитинку, і по́стив Давид, і вхо́див до кімна́ти, і ночував, поклавшись на землю.

17 I прийшли старші́ його дому до нього, щоб підня́ти його з землі, та він не хотів, і не підкріпи́вся з ними хлібом.

18 І сталося сьо́мого дня, — і поме́рло те дитя, а Давидові слу́ги боялися доне́сти йому, що померло те дитя, бо казали: „Ось як була́ та дити́на живою, говорили ми до нього, та не слухав він нашого голосу; а як ми скажемо до нього: „Померло це дитя“, то ще вчинить щось лихе“.

19 А Давид побачив, що слу́ги його шепо́чуться поміж собою, — і зрозумів Давид, що поме́рло те дитя. І сказав Давид до своїх слуг: „Чи не поме́рло те дитя?“ А ті відказали: „Поме́рло“.

20 І звівся Давид із землі, і помився, і намасти́вся, і змінив свою оде́жу, і ввійшов до Господнього до́му та й поклони́вся. Потому ввійшов до свого до́му, і захотів їсти, — і поклали йому хліба, і він їв.

21 І сказали йому слу́ги його: ,Що́ це за річ, яку ти вчинив? Коли те дитя жило́, ти по́стив та плакав; а як поме́рло те дитя, ти встав та й їв хліб?“

22 А він відказав: „Коли те дитя ще жило́, я по́стив та плакав, бо казав: Хто знає, може Господь учинить мені милість, і буде жити дитя те?

23 А тепер, — поме́рло воно. На́що то я б по́стив? Чи змо́жу ще повернути його? Я піду́ до нього, а воно не ве́рнеться до мене“.

24 І потішив Давид жінку свою Вірсаві́ю, і прийшов до неї, і ліг із нею. І вона вроди́ла сина, а він назвав ім'я́ йому: Соломо́н. І Госпо́дь полюбив його,

25 і послав пророка Ната́на, і той назвав ім'я́ йому: Єдід'я, ради Господа.

26 А Йоа́в воював з Раббо́ю аммоні́тян, і здобув царське́ місто.

27 І послав Йоав послів до Давида, і сказав: „Воював я з Раббою, і здобув я місто води.

28 А тепер збери́ решту наро́ду, і табору́й біля міста, та здобудь його, щоб не здобу́в те місто я, і щоб не було воно на́зване моїм ім'я́м“.

29 І зібрав Давид увесь наро́д, і пішов до Рабби, і воював із нею, та й здобув її.

30 І взяв він коро́ну з голови їхнього царя, а вага її — тала́нт золота, та дорогий ка́мінь, і Давид поклав її́ на свою го́лову. І він виніс дуже багато здо́бичі з того міста.

31 А наро́д, що був у ньому, він повиво́див, і поклав їх під пи́лку, і під залі́зні доло́та та під залізні сокири, і позаганя́в їх до цегельня́ної пе́чі. І так робив він усім аммонітським міста́м. І вернувся Давид та ввесь наро́д до Єрусалиму.

2-я книга Царств

Глава 12

2-а Самуїлова

Розділ 12

1 И послал7971 Господь3068 Нафана5416 к Давиду,1732 и тот пришел935 к нему и сказал559 ему: в одном259 городе5892 были два8147 человека,582 один259 богатый,6223 а другой259 бедный;7326

1 І послав Господь Ната́на до Давида, а він прийшов до нього та й сказав йому: „Два чолові́ки були́ в одно́му місті, — один замо́жний, а один убогий.

2 у богатого6223 было очень3966 много7235 мелкого6629 и крупного1241 скота,1241

2 У замо́жного було дуже багато худоби дрібно́ї та худоби великої.

3 а у бедного7326 ничего, кроме одной259 овечки,3535 которую он купил7069 маленькую6996 и выкормил,2421 и она выросла1431 у него вместе3162 с детьми1121 его; от хлеба6595 его она ела,398 и из его чаши3563 пила,8354 и на груди2436 у него спала,7901 и была для него, как дочь;1323

3 А вбогий нічого не мав, окрім однієї мало́ї овечки, яку він набув та утри́мував при житті. І росла вона з ним та з синами його ра́зом, — із кавалка хліба його їла й з келіха його пила́, та на лоні його лежала, і була́ йому як дочка́.

4 и пришел935 к богатому6223 человеку376 странник,1982 и тот пожалел2550 взять3947 из своих овец6629 или волов,1241 чтобы приготовить6213 обед для странника,732 который пришел935 к нему, а взял3947 овечку3535 бедняка73267326 и приготовил6213 ее для человека,376 который пришел к нему.

4 І прийшов до багатого чоловіка подоро́жній, та той жалував узяти з худоби своєї дрібно́ї чи з худоби своєї великої, щоб споряди́ти їжу для подоро́жнього, що до нього прийшов, — і він узяв овечку того вбогого чоловіка, і споряди́в її для чоловіка, що до нього прийшов“.

5 Сильно3966 разгневался2734639 Давид1732 на этого человека376 и сказал559 Нафану:5416 жив2416 Господь!3068 достоин1121 смерти4194 человек,376 сделавший6213 это;

5 І сильно запала́в Давидів гнів на того чоловіка, і він сказав до Ната́на: „Як живий Господь, — вартий смерти той чоловік, що чинить таке́.

6 и за овечку3535 он должен заплатить7999 вчетверо,706 за то, что6118 он сделал6213 это, и за то, что не имел2550 сострадания.2550

6 А овечку він опла́тить чотирикро́тно, за те, що зробив таку річ, і за те, що не змилосе́рдився“.

7 И сказал559 Нафан5416 Давиду:1732 ты — тот человек.376 Так говорит559 Господь3068 Бог430 Израилев:3478 Я помазал4886 тебя в царя4428 над Израилем3478 и Я избавил5337 тебя от руки3027 Саула,7586

7 І сказав Ната́н до Давида: „Ти́ той чоловік! Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я пома́зав тебе над Ізраїлем, і Я спас тебе з Сау́лової руки.

8 и дал5414 тебе дом1004 господина113 твоего и жен802 господина113 твоего на лоно2436 твое, и дал5414 тебе дом1004 Израилев3478 и Иудин,3063 и, если этого для тебя мало,4592 прибавил3254 бы тебе еще больше;

8 І дав тобі дім твого пана, та жіно́к пана твого на лоно твоє, і дав тобі дім Ізраїля та Юди, а якщо цього мало, то додам тобі ще цього та того.

9 зачем же ты пренебрег959 слово1697 Господа,3068 сделав6213 злое7451 пред очами5869 Его? Урию223 Хеттеянина2850 ты поразил5221 мечом;2719 жену802 его взял3947 себе в жену,802 а его ты убил2026 мечом2719 Аммонитян;11215983

9 І чому ти знева́жив Господнє слово, і вчинив це зло в оча́х Його? Хіттеянина Урію вбив ти мече́м, а його дружи́ну взяв собі за жінку. А його вбив мечем Аммонових синів.

10 итак не отступит5493 меч2719 от дома1004 твоего во5704 веки,5769 за то, что6118 ты пренебрег959 Меня и взял3947 жену802 Урии223 Хеттеянина,2850 чтоб она была тебе женою.802

10 А тепер не відсту́пить меч від твого дому аж навіки за те, що знева́жив ти Мене́, і взяв дружи́ну хіттеяника Урії, щоб була тобі за жінку.

11 Так говорит559 Господь:3068 вот, Я воздвигну6965 на тебя зло7451 из дома1004 твоего, и возьму3947 жен802 твоих пред глазами5869 твоими, и отдам5414 ближнему7453 твоему, и будет7901 он спать7901 с женами802 твоими пред5869 этим солнцем;8121

11 Так сказав Господь: Ось Я наведу́ на тебе зло з твого дому, і заберу́ жінок твоїх на оча́х твоїх, і дам ближньому твоєму, а він покладе́ться з жінка́ми твоїми при світлі цього сонця.

12 ты сделал6213 тайно,5643 а Я сделаю6213 это пред всем Израилем3478 и пред солнцем.8121

12 Хоч ти вчинив потає́мно, а Я зроблю́ цю річ перед усім Ізраїлем та перед сонцем“.

13 И сказал559 Давид1732 Нафану:5416 согрешил2398 я пред Господом.3068 И сказал559 Нафан5416 Давиду:1732 и Господь3068 снял5674 с тебя грех2403 твой; ты не умрешь;4191

13 І сказав Давид до Ната́на: „Згрішив я перед Господом!“ А Ната́н сказав до Давида: „І Господь зняв твій гріх, — не помреш!

14 но657 как ты этим делом1697 подал5006 повод5006 врагам341 Господа3068 хулить5006 Его, то умрет4191 родившийся3209 у тебя сын.1121

14 Та що ти спонука́в знева́ження Господа цією річчю, то син твій, наро́джений тобі, конче помре“.

15 И пошел3212 Нафан5416 в дом1004 свой. И поразил5062 Господь3068 дитя,3206 которое родила3205 жена802 Урии223 Давиду,1732 и оно заболело.605

15 І пішов Ната́н до свого дому, а Господь ура́зив дитя, що Давидові породи́ла Урієва жінка, і воно захво́ріло.

16 И молился1245 Давид1732 Богу430 о младенце,5288 и постился66846685 Давид,1732 и, уединившись провел3885 ночь,3885 лежа7901 на земле.776

16 А Давид молив Бога за дитинку, і по́стив Давид, і вхо́див до кімна́ти, і ночував, поклавшись на землю.

17 И вошли6965 к нему старейшины2205 дома1004 его, чтобы поднять6965 его с земли;776 но он не хотел,14 и не ел1262 с ними хлеба.3899

17 I прийшли старші́ його дому до нього, щоб підня́ти його з землі, та він не хотів, і не підкріпи́вся з ними хлібом.

18 На седьмой7637 день3117 дитя3206 умерло,4191 и слуги5650 Давидовы1732 боялись3372 донести5046 ему, что умер4191 младенец;3206 ибо, говорили559 они, когда дитя3206 было еще живо,2416 и мы уговаривали1696 его, и он не слушал8085 голоса6963 нашего, как же мы скажем559 ему: «умерло4191 дитя»?3206 Он сделает6213 что-нибудь худое.7451

18 І сталося сьо́мого дня, — і поме́рло те дитя, а Давидові слу́ги боялися доне́сти йому, що померло те дитя, бо казали: „Ось як була́ та дити́на живою, говорили ми до нього, та не слухав він нашого голосу; а як ми скажемо до нього: „Померло це дитя“, то ще вчинить щось лихе“.

19 И увидел7200 Давид,1732 что слуги5650 его перешептываются3907 между собою, и понял995 Давид,1732 что дитя3206 умерло,4191 и спросил559 Давид1732 слуг5650 своих: умерло4191 дитя?3206 И сказали:559 умерло.4191

19 А Давид побачив, що слу́ги його шепо́чуться поміж собою, — і зрозумів Давид, що поме́рло те дитя. І сказав Давид до своїх слуг: „Чи не поме́рло те дитя?“ А ті відказали: „Поме́рло“.

20 Тогда Давид1732 встал6965 с земли776 и умылся,7364 и помазался,5480 и переменил2498 одежды8071 свои, и пошел935 в дом1004 Господень,3068 и молился.7812 Возвратившись935 домой,1004 потребовал,7592 чтобы подали7760 ему хлеба,3899 и он ел.398

20 І звівся Давид із землі, і помився, і намасти́вся, і змінив свою оде́жу, і ввійшов до Господнього до́му та й поклони́вся. Потому ввійшов до свого до́му, і захотів їсти, — і поклали йому хліба, і він їв.

21 И сказали559 ему слуги5650 его: что значит, что ты так поступаешь:6213 когда дитя3206 было еще живо,2416 ты постился6684 и плакал;1058 а когда дитя3206 умерло,4191 ты встал6965 и ел398 хлеб?3899

21 І сказали йому слу́ги його: ,Що́ це за річ, яку ти вчинив? Коли те дитя жило́, ти по́стив та плакав; а як поме́рло те дитя, ти встав та й їв хліб?“

22 И сказал559 Давид: доколе дитя3206 было живо,2416 я постился6684 и плакал,1058 ибо думал:559 кто знает,3045 не помилует26032603 ли меня Господь,3068 и дитя3206 останется живо?2416

22 А він відказав: „Коли те дитя ще жило́, я по́стив та плакав, бо казав: Хто знає, може Господь учинить мені милість, і буде жити дитя те?

23 А теперь оно умерло;4191 зачем же мне поститься?6684 Разве я могу3201 возвратить7725 его? Я пойду1980 к нему, а оно не возвратится7725 ко мне.

23 А тепер, — поме́рло воно. На́що то я б по́стив? Чи змо́жу ще повернути його? Я піду́ до нього, а воно не ве́рнеться до мене“.

24 И утешил5162 Давид1732 Вирсавию,1339 жену802 свою, и вошел935 к ней и спал7901 с нею; и она родила3205 сына,1121 и нарекла7121 ему имя:8034 Соломон.8010 И Господь3068 возлюбил157 его

24 І потішив Давид жінку свою Вірсаві́ю, і прийшов до неї, і ліг із нею. І вона вроди́ла сина, а він назвав ім'я́ йому: Соломо́н. І Госпо́дь полюбив його,

25 и послал7971 пророка5030 Нафана,5416 и он нарек7121 ему имя:8034 Иедидиа3041 по слову Господа.3068

25 і послав пророка Ната́на, і той назвав ім'я́ йому: Єдід'я, ради Господа.

26 Иоав3097 воевал3898 против Раввы7237 Аммонитской11215983 и взял3920 почти царственный4410 город.5892

26 А Йоа́в воював з Раббо́ю аммоні́тян, і здобув царське́ місто.

27 И послал7971 Иоав3097 к Давиду1732 сказать559 ему: я нападал3898 на Равву7237 и овладел3920 водою4325 города;5892

27 І послав Йоав послів до Давида, і сказав: „Воював я з Раббою, і здобув я місто води.

28 теперь собери622 остальной3499 народ5971 и подступи2583 к городу5892 и возьми3920 его; ибо, если я возьму3920 его, то мое имя8034 будет7121 наречено7121 ему.

28 А тепер збери́ решту наро́ду, і табору́й біля міста, та здобудь його, щоб не здобу́в те місто я, і щоб не було воно на́зване моїм ім'я́м“.

29 И собрал622 Давид1732 весь народ5971 и пошел3212 к Равве,7237 и воевал3898 против нее и взял3920 ее.

29 І зібрав Давид увесь наро́д, і пішов до Рабби, і воював із нею, та й здобув її.

30 И взял3947 Давид венец5850 царя4428 их с головы7218 его, — а в нем было золота2091 талант3603 и драгоценный3368 камень,68 — и возложил его Давид1732 на свою голову,7218 и добычи7998 из города5892 вынес3318 очень3966 много.7235

30 І взяв він коро́ну з голови їхнього царя, а вага її — тала́нт золота, та дорогий ка́мінь, і Давид поклав її́ на свою го́лову. І він виніс дуже багато здо́бичі з того міста.

31 А народ,5971 бывший в нем, он вывел3318 и положил7760 их под пилы,4050 под железные1270 молотилки,2757 под железные1270 топоры,4037 и бросил5674 их в обжигательные4404 печи.4404 Так он поступил6213 со всеми городами5892 Аммонитскими.11215983 И возвратился7725 после того Давид1732 и весь народ5971 в Иерусалим.3389

31 А наро́д, що був у ньому, він повиво́див, і поклав їх під пи́лку, і під залі́зні доло́та та під залізні сокири, і позаганя́в їх до цегельня́ної пе́чі. І так робив він усім аммонітським міста́м. І вернувся Давид та ввесь наро́д до Єрусалиму.